Головна
У понеділок, 1 лютого, 85 років виповнилося народному художнику України, академіку Академії мистецтв України, лауреату Шевченківської премії Володимиру Микиті. А 5 лютого у Закарпатському художньому музеї ім. Й.Бокшая відкрилася його ювілейна ретроспективна виставка.
Детальніше: "Йой, та сесе дуже много", Новини Закарпаття від 6 лютого 2016 р. № 13-14(4478-4479)
1 лютого корифею закарпатського образотворчого мистецтва Володимиру Микиті виповнилося 85. Додзвонитись до ювіляра того дня було неможливо – сотні дзвінків. Адже привітати народного художника України, академіка Національної академії мистецтв України, володаря багатьох титулів і звань хотіли колеги і друзі, знайомі і поціновувачі його непересічного таланту.
1 лютого 2016 року виповнюється 85 років з дня народження одного з найвідоміших і титулованих наших земляків - Володимира Васильовича Микити – академіка Академії мистецтв України, лауреата Національної премії України імені Т.Г.Шевченка, народного художника України.
Майже сім десятків років плідно і творчо працює народний художник України Володимир Микита, увіковічнюючи своїми полотнами рідний край.2005 року за цикл творів „Мій рідний край” митець був удостоєний Національної премії України імені Т.Г.Шевченка. Автор витворив опоетизовану сагу про чудову землю своїх предків - землю під Карпатами, Закарпаття.
Укрінформ долучився до шанувальників, які привітали ювіляра саме в день його народження. "Маєте щастя, що пробилися до мене: усі нині телефонують мені на три телефони, я не встигаю брати слухавку, то доньки допомагають". Дивно, але зі слів Володимира Васильовича зрозуміло, що його це ніяк не нервує, навпаки, художнику направду жаль, що немає фізичної можливості усім відповісти. Час - найбільша цінність для цієї людини. Художник погоджується викроїти трохи його для розмови з нами, запрошує у свою ужгородську майстерню.
Закарпатця Володимира Микиту не потрібно представляти ні в Україні, ні поза її межами. Це давно зробили його понад тисячу картин, які він називає своїми дітьми. Роки не мають над ним влади. У свої 82 він енергійніший за юних. Статусом живого класика художник не користується і веде доволі спартанський спосіб життя. Малює, працює на городі, куховарить, відвідує виставки, проводить час зі своїми дітьми, внуками та правнуками.
Детальніше: Володимир Микита: «Художники не годні жити без муз!»
Володимира Васильовича Микиту закарпатському читачеві представляти не треба взагалі. Бо немає у Закарпатті тих, хто б не бачив полотен народного художника України на виставках і у музеях. Мало тих, хто не знає, що лауреат Шевченківської премії є учнем і послідовником корифеїв закарпатського живопису Йосипа Бокшая, Адальберта Ерделі, Федора Манайла. І нема таких, хто не пишається тим фактом, що дійсний член Академії мистецтв України є нашим земляком, ходить одними з нами вулицями і живе тим самим неповторним духом Закарпаття, що і всі ми.